Самотні тіні. Велике поле. Крізь сполохи багряних квітів ледве помітно тихе розміряне сяйво їх - соняшників.
Забута мова. Втрачене кохання. Алюзії до нездійсненого. Болить десь у самій землі. Сама земля болить, коли душі її торкаються оці босі цнотливі ноги. Та хіба цнотливі? Гей, пісня, розлийсь по усій Вкраїні! Гей, гей! Так, щоб кожен чув, що таке кохання все ще існує. А що... Життя одне. Заспівай, рідненька... Біднесенька. Піднесені вгору руки не схиляй донизу, хапайся за небо й летимо!
Хата у піднебессі все ще чекає на тебе. Чекає на нього. Колись ви обов'язково зустрінетесь. Розтопите багаття й будете мовчати. За стільки років самоти вам є, о чим помовчати. Хата є... Є багаття...
Диви, вогник у самому кінці землі, за полем і лісом! І тільки соняшники, ці світлі сонця діти, наче заважають йти... Запам'ятай, де цей вогник. Не загуби...
(26.12.2013)
Социальные закладки